Нещодавно редакція газети «Молодь – наше майбутнє» проводила соцопитування в мікрорайоні Радванка. Тоді журналісти ставили місцевим мешканцям питання щодо депутата та громадських активістів, про їх діяльність.
Нагадаємо, що згідно отриманих даних, прізвище місцевого депутата знають трохи більше 8% опитаних. Про його діяльність чули лише 3%.
Крім того, представники видання цікавились, кого з місцевих активістів знають мешканці району. Серед названих людей найчастіше звучало прізвище Євгена Молнара. Ми вирішили поспілкуватися із самим Євгеном та дізнатися його думку з приводу цього факту.
– Євгене, не так давно ми провели соцопитування, яке показало, що серед місцевих громадських активістів Вас знають найбільше. Мешканці називали Ваше прізвище навіть частіше, ніж місцевого депутата. Як можете пояснити цей факт?
– Знаєте, мені було дуже приємно, коли я про це дізнався. Думаю, що не останню роль у цьому відіграло те, що я завжди знаходив час для спілкування з людьми. До мене неодноразово зверталися ті, кому потрібна була допомога. У чомусь я зміг особисто допомогти. Бували випадки, коли я ніяк не міг вирішити проблему. Тоді я або залучав когось до вирішення, або хоча б підказував, куди звернутися. Але в кожному випадку щиро намагався допомогти. Люди бачили, що це все не порожні слова, а конкретні справи.
Завдяки такому тісному спілкуванню з людьми я знаю, які у них є проблеми, що найбільше цікавить, що наболіло. Крім того, багато хто зі мною ділиться ідеями та пропонують допомогу в справі. Так було, наприклад, коли ставили дитячі майданчики або утеплювали під’їзди.
Мене дуже добре знає місцева молодь. Часто звертаються як за допомогою, так і просто за порадою.
З приводу того, що люди не знають депутата: ну що я можу сказати? Як на мене, то цифри самі за себе говорять. Значить, ніхто нічого не зробив. Тільки обіцяли перед виборами, а за фактом все виявилося пустими балачками.
-Чому Ви вирішили балотуватися в депутати?
-По-перше, я бачу результати так званої «діяльності» діючих депутатів. Таких людей потрібно прибирати з посад. За час їх каденції абсолютно нічого не було зроблено. Не було посаджено жодного дерева, не поставлено жодної дитячої гірки, не те що цілого майданчика. Про ст
ан доріг взагалі краще промовчати – занадто сумна картина.
Я народився і виріс в Ужгороді. Тому знаю всі проблеми зсередини, не з розповідей. Думаю, що я вже зробив чимало для рідного міста. Хочу і далі продовжувати рухатися в тому ж напрямку. Я бачу, що є можливість зробити для людей набагато більше, але на сьогодні в мене недостатньо для цього повноважень.
– Чому Ви вирішили зайнятися громадською діяльністю?
-Не можу байдуже дивитися на те, що відбувається в місті.
Я завжди хотів бути корисним суспільству, прагнув допомагати людям, впливати на виховання нашої молоді – нашого майбутнього.
Крім того, у мене перед очима був хороший приклад – мій дідусь Молнар Степан Степанович. Його щиро поважали не тільки в Ужгороді, а й далеко за межами Закарпатської області. І все це завдяки його позиції та діяльності. Він завжди працював на благо міста. Цьому і мене вчив. Я вирішив продовжити його шлях як у спорті, так і в громадській діяльності.
На його честь я вирішив облаштувати дитячийспортивний комплекс на Радванці. Робити довелося практично з нуля. На цьому місці колись уже був майданчик, яку мій дідусь і побудував свого часу. Але, на превеликий жаль, майданчик було зруйновано. На тому місці виросла велика купа сміття. Сьогодні ж красується яскрава спортивна площадка, на якій із задоволенням граються діти, займається спортом молодь та спілкуються сусіди.
– Які події в своєму житті Ви вважаєте найбільш знаковими для себе та корисними для суспільства? Що вже встигли зробити?
– На сьогоднішній день я є членом виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Тому вдається зробити хоч трохи більше для людей, ніж коли був просто активістом.
Продовжую займатися спортом та надаю всіляку підтримку місцевим спортивним об’єднанням. До мене досить часто звертаються з проханням допомогти в організації свят та змагань. Таким чином ми разом з закарпатськими спортсменами започаткували такі фестивалі, як «Баранинці спорт фест», «Двіж по-ужгородськи», « Середнє приймає друзів», Чемпіонат Ужгорода з воркауту тощо.
Та свята святами, але ж спортсмени та діти мають десь тренуватися та проводити вільний час. Для цього на території КНТЕУ побудував єдиний в місті спеціальний майданчик для занять воркаутом. В ліцеї “Інтелект” – ЗОШ І-ІІІст №11 встановлені ігрові споруди для дітлахів, а для старших класів – спортивне обладнання. Ну і, звичайно, згадаю майданчик на Радванці, який було відкрито на честь мого дідуся.
Крім того, займаюсь благодійними проектами. Разом з представниками благодійного комітету «УФЄ» ми відвідуємо людей похилого віку та ветеранів, допомагаємо їм одягом, медикаментами та продуктами харчування. Також не забуваємо і про діточок. Постійно відвідуємо інтернат , де знаходяться діти, які позбавлені батьківської опіки. Взяли шефство над кількома малозабезпеченими родинами в Ужгороді: купуємо їм їжу, допомагаємо провести ремонт помешкань тощо. Проблемним підліткам допомагаю з працевлаштуванням.
Та й просто відгукуємося, якщо людям потрібна допомога.
Так було у випадку зі славнозвісним гуртожитком на вулиці Українській. Там була проблема з приватизацією майна. Тоді я допоміг зрушити з місця питання, тяганина з яким тривала вже близько 10 років. Наразі справа вже доходить логічного кінця, тож скоро люди матимуть власне житло.
Підтримував наших військовослужбовців, які перебувають в зоні АТО. Неодноразово я особисто відвозив їм зібрану 
спільними силами ГО «Кардинальні зміни» та «Ужгородська Федерація Єдиноборств» допомогу: продукти харчування, консерви і закрутки, медикаменти, теплий одяг та військову форму, комплекти радіостанцій тощо. Також було організовано благодійну акцію по здачі крові. Всі кошти, які було зібрано за переливання крові, витратили на допомогу військовим.
-Які плани у Вас на майбутнє? Чим будете займатися найближчим часом?
– Є дуже багато звернень від громадян. Особливо гостро стоїть питання стану доріг та підготовка до зими. Що стосується доріг, то є такий приклад: наскільки мені відомо, виділено кошти на ремонт дороги в мікрорайоні Радванка. Але ремонт чомусь так і не робиться. З цього приводу мною вже написано звернення до мера Ужгорода, яка підписана багатьма жителями району. Буду доводити до завершення цю справу.
Також вже час задуматися над підготовкою під’їздів до зими. Засклити вікна, поставити на вхідних дверях гачки і засувки, а також пружини, які не дозволяють дверям залишатися відкритими.
Ну і, звичайно, спорт. На сьогоднішній день на 85% готовий новий проект – соціальний спортклуб. Нагадаю, що за колишню котельню «Ужгородська Федерація Єдиноборств», Президентом якої я є, боролася цілих два роки. Нарешті, Ужгородська міськрада все-таки надала нам в оренду це приміщення. Стан котельні, звичайно, був дуже плачевним. Наразі ремонт вже добігає кінця, і в жовтні плануємо відкриття. Зал зможуть відвідувати діти, які хочуть займатися спортом, але не можуть собі дозволити ходити в дорогі спортзали. Підкреслюю, що заняття будуть абсолютно безкоштовними!
Біографія
Народився в Ужгороді 1989 року. Навчався в ліцеї «Інтелект» – ЗОШ І-ІІІст №11.
Має дві вищі освіти: закінчив з відзнакою Київську Національну академію внутрішніх справ за фахом «Юрист-правознавець» та Карпатський університет імені Августина Волошина за фахом «Фінанси та кредит»(також з відзнакою).
На даний момент Євген Молнар – Президент ГО «Ужгородська Федерація Єдиноборств», тренер з бойового самбо; член виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
З 2014р. по сьогодні працюю викладачем кафедри правознавства та канонічного права Карпатського університету ім. А Волошина
Неодружений
До кримінальної відповідальності не притягувався.
Вам також сподобається
